Історії

"Я до останнього не хотіла виїжджати. Адже місто живе, поки в ньому хтось залишається, і руйнується, коли всі його покинули. Але мій будинок зруйнували", — розповідає 67-річна пані Наталя, показуючи світлини її зруйнованої домівки у Рубіжному на Луганщині.

Як і мільйони інших українців за останні три роки, пані Наталя не мала іншого вибору, як виїхати й розпочати все з початку. Зараз вона живе у місці тимчасового проживання в Одесі, що отримує підтримку від Гуманітарного фонду для України (UHF).

Для України починається четвертий рік повномасштабного російського вторгнення, і, як очікується, 36 % населення країни потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2025 році.

Попри небезпеку гуманітарні організації продовжують підтримку.Щоденна робота більш ніж 600 організацій, більшість з яких складають українські неурядові організації, є доказом стійкості та сили місцевих громад. Їхня провідна роль у реагуванні на кризу є проявом солідарності та самовідданості. Саме завдяки їм навіть у найскладніші часи ті, хто її найбільше потребує підтримки, можуть отримати допомогу.

"Ми повинні подвоїти зусилля, щоб покласти край цій війні, щоб народ України міг будувати своє майбутнє, де є безпека, справедливість та можливості," — зазначив Координатор надзвичайної допомоги ООН Том Флетчер під час представлення Плану гуманітарних потреб та реагування на 2025 рік.

Повна історія за посиланням

Для тисяч людей, які залишаються поблизу лінії фронту, обстріли — це частина щоденного життя, якої неможливо уникнути. У пошкоджених будинках під постійними обстрілами енергетичної інфраструктури мешканці України переживають холодні зимові місяці з тим небагатьом, що в них залишилось.

Для України починається четвертий рік повномасштабного російського вторгнення, і, як очікується, 36 % населення країни потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2025 році. Війна далека від завершення: щодня уздовж 2 000 кілометрів лінії фронту тривають бойові дії, і мирні мешканці постійно наражаються на небезпеку.

За останні три роки не було жодного дня без обстрілів. У 2024 році бої посилилися: і лінія фронту збільшилась на 15 %, зокрема на Харківщині. У Донецькій та Сумській областях загострилися бойові дії, унаслідок чого ще більше зросли гуманітарні потреби людей.

Читайте повну історію за посиланням.

Стоячи поруч із руїнами житлового будинку на місці нещодавнього обстрілу у Дніпрі — моторошним нагадуванням про її втрату, мати двох дітей Анастасія згадує, що того дня загинули троє її сусідів. Вибуховою хвилею було пошкоджено численні домівки, зокрема й її квартиру. Анастасія каже, що дуже хвилюється про безпеку дітей. А з наближенням зими її також непокоїть, як уберегти родину від холоду, адже через постійні обстріли порушується надання основних послуг, що впливає на повсякденне життя родини.

«Кожен із цих 1000 днів я намагалася захистити моїх дітей, — каже Анастасія. — Я просто хочу, щоб вони почувалися в безпеці, були в теплі й мали дім».

З наближенням 1 000 днів з початку повномасштабної війни через загострення бойових дій майже по всій країні поглиблюється гуманітарна криза. Зазнала значних руйнувань цивільна інфраструктура, і люди, які живуть у пошкоджених будинках, стикаються з дедалі більшими ризиками через стрімке похолодання.  

Гуманітарний координатор в Україні Матіас Шмале, який розпочав роботу в країні майже 100 днів тому, постійно буває у прифронтових областях і громадах. Під час нещодавньої поїздки до Дніпра, Нікополя та Запоріжжя він знову на власні очі побачив складну реальність, з якою стикаються постраждалі від війни люди. Тут, на місці, серед пошкоджених будинків і відчаю тих, хто втратив домівки, пан Шмале закликав до продовження підтримки народу України: «Ми не повинні сприймати війну в Україні як щось звичне. Ми маємо продовжувати підтримувати цю країну всіма можливими способами».

Читайте історію повністю